Анталовецька поляна
Мріяли колись побувати у жерлі вулкану? Це сьогодні Закарпаття тихий і спокійний куточок Європи, але в минулому тут було гаряче. Недарма частині Карпат науковці дали назву Вигорлат-Гутинський вулканічний хребет. Для фахівців і сьогодні не важко знайти безліч свідчень вулканічної активності. Звичайні туристи також мають можливість торкнутися свідчень змін на планеті Земля, які відбувались на протязі багатьох тисячоліть.
Один з найдоступніших варіантів – з околиці села Кам’яниця прогулятися як пішки так і на велосипеді до згаслого жерла вулкану.
Анталовецька Поляна – вершина в Українських Карпатах. Розташована в західній частині масиву Маковиця (частина Вигорлат-Гутинського вулканічного пасма), в межах Ужанської долини. Висота
Анталівська (Анталовецька) поляна – лісовий заказник місцевого значення (Ужгородське військове лісництво). Охороняються буково-яворовий праліс віком 120-200 років та Анталовські скелі площею 1,0 га, які розташовані на вершині Анталовської поляни, де зростають червонокнижні види рослин: білоцвіт веснний, підсніжник білоцвітний, лілія лісова, лунарія оживаюча, скополія карніолійська, беладонна звичайна, цибуля ведмежа та інші. З характерних представників фауни трапляються сови, дятли, сарни, борсуки, куниці тощо.
Північні та північно-західні схили круті, південні та східні – більш пологі. Вкрита майже суцільними лісами (дуб, граб, бук).
Західні схили гори спускаються в долину річки Уж, північні – в долину річки Тур’ї.
На вершині гори і на її схилах залишилось чимало слідів бурхливого минулого Анталовецької Поляни.
Вершина Анталовецької Поляни – це кратер давно згаслого вулкана. Тут добре збереглась лійковидна провалина. В східній частині вершини височіють чорні скелі. Це і є найвища частина гори. Скелі – це група базальтових стрімчаків, які є залишками вулканічних порід.
На північ від Анталовецької Поляни розташований хребет Синаторія, на схід – гора Маковиця (
На північ від вершини на західному схилі розташоване Ворочівське озеро – гірське озеро в Українських Карпатах.
Гора відома тим, що на ній розбилися два військові літаки (28 жовтня 1984 під час навчань потерпіли катастрофу два військові літаки СУ-17М).
На вершину гори прокладено один велосипедний маршрут та декілька пішохідних.
