В Оноківській громаді відбувся Міжнародний конкурс ім. Петра Яцика
Цьогоріч в 2 етапі Міжнародного конкурсу імені Петра Яцика взяли участь 16 учнів 3-11 класів закладів освіти Оноківської сільської ради. Метою конкурсу є підвищення престижу української мови та її розвиток у всіх сферах суспільного життя.
Переможці 2 етапу конкурсу імені Петра Яцика:
1. Мацунич Євгенія, 9 клас, учениця ліцею «Невицький замок»
2. Євдощук Максим, 6 клас, учень Камʼяницького ліцею
3. Самусь Анастасія, 10 клас, учениця Камʼяницького ліцею
4.Горкін Антон, 11 клас, учень Камʼяницького ліцею
5. Брилінська Мілена, 8 клас, учениця ліцею «Невицький замок»
Для довідки:
Петро народився 7 липня 1921 року у селі Верхнє Синьовидне на Сколівщині (нині – Львівської області).
Його батько помер у 1934 році, з сімох дітей наймолодшому було на той момент шість місяців. Петро був найстаршим, мав неповних чотирнадцять років.
У 22 роки Яцик підпадав під мобілізацію. На той момент Бережани вже були під контролем нацистської армії.
Петро звернувся до повітового німецького керівника, щоб потрапити добровольцем до української дивізії «Галичина». Але той відмовив, пояснивши: новобранців знайти зможуть, а спеціаліста кваліфікації Яцика – ні.
Улітку 44-го майбутній меценат, тоді ще звичайний працівник молочарської структури, яку тримали під контролем німці, вирішив йти з українських територій.
Яцик розумів, що підпадає під звинувачення в колаборації з німцями. Хлопець не встиг навіть попрощатися з рідними. Ще довго матір Петра будуть змушувати зізнатися, що її син – партизан десь в лісі, який воює проти Радянської армії. Вона не знала, де син, але вірила, що живий.
Лише після смерті Сталіна Яцик напише листа додому, що з ним все добре.
Діставшись Німеччини, Яцик розпочав навчання в Українському технічно-господарському інституті. Він розумів, що сильно відстав від своїх однолітків, тому до освіти ставився відповідально і вчився всюди, де лише міг.
Наприклад, записався до школи мов, де вирішив вивчати англійську, німецьку та іспанську.
Зрештою, Петро вирушив до Канади. У його кишені було усього 7 доларів, а за спиною – англійська мова, яка допомогла вже в літаку. Він попросив відповідального за розселення емігрантів канадського представника: чи може він не їхати до Едмонтона, де мав допомагати фермерам, а поселитися в Монреалі.
Яцик не збирався отримувати допомогу від канадської влади, навпаки, планував заробляти самостійно. Йому повірили та дозволили. Своє слово Петро стримав. Його першою роботою було миття посуду у місцевому ресторані.
Петро Яцик був одним із меценатів Інституту українських студій Гарвардського університету (США), «Енциклопедії українознавства», Центру досліджень історії України при Альбертському університеті (Канада), Українського лекторію в Школі славістики та східноєвропейських студій при Лондонському університеті. Він заснував Міжнародний конкурс знавців української мови, спеціальний український відділ при Колумбійському університеті (США).
Завдяки Петрові Яцику «Історія України-Руси» Михайла Грушевського видана англійською мовою. Цей проєкт його життя називають найбільш далекосяжним і стратегічни.
